Міріади сніжинок
На проталій воді,
Міліарди крижинок
У пливучій ході.
У нестримному плині
Течія гомонить,
В невгамовному клині
Пісня неба звучить.
Там, де лебеді білі
У блакиті летять,
І, у злеті змарнілі,
Чайки дико кричать,
Викида на каміння
Мертву рибу ріка,
І настане прозріння...
Правди сутність — гірка.
А життя, ніби вирій,
Пролетить, наче мить,
У душевності щирій...
Чом же серце щемить?.. 2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416043
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.04.2013
автор: Lana P.