Бузково відцвіта надія в серці,
Не повернуть назад її весняний квіт.
Здавалось, вчора ми були відверті,
Чому ж сьогодні лиш одне: «Привіт!»
Твоє мовчання нависає хмарою,
Не розумію я у чому річ.
Все згадується зараз, наче марево,
А щастя проковтнула темна ніч.
Якщо сумління сотворило муку
І слів не знайдеш, щоб про це сказать,
То простягни мені свою надійну руку.
Мовчання вдвох – спасіння, благодать.
́́́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416057
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.04.2013
автор: xenia