Впірнула в твою душу – на цілу ніч.
Але вертатись мушу, тому не клич.
Я знаю, ти шляхетний – мене забудь!
Та ні, молю, не слухай! Зі мною будь!
Ти сонцесяйний, ніжний! Моє життя!
Мій янгол білосніжний – без каяття.
Самотній вовкулака, тамуєш біль,
Зализуючи рани, – і сиплеш сіль...
Без мене, точно знаю, не пропадеш.
Тримаю і втрачаю – життя без меж!
Цілуєш ніжні руки, смакуєш мить.
Востаннє ллються звуки… Душа щемить…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416097
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.04.2013
автор: Маргарита Шеверногая (Каменева)