Вино з чебрецевим присмаком,
Думки і слова - антоніми...
Гуляє весна присмерком
Зимової сніго-агонії.
Нас ваблять уста безмовністю,
Якимсь загадковим потягом;
І очі лише, з непристойністю,
Відшукують щось під одягом.
Наш максимум- пальців дотики,
Вербальні якісь півнатяки...
А десь верблозні котики
Куштують вечірню патоку...
За мить до кінця відліку,
Відмінимо порух стартовий;
І ніби злочинних спільників,
Тримаєм себе під вартою...
Прощальні руки потиски,
Цілунок легкий- на удачу...
Ми іспит цей склали. Оплески!
Чому ж тоді ледь не плачу?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416131
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.04.2013
автор: Любов Ігнатова