Мої в́ірші повинні померти зі мною:
Не дозволю нікому над ними ридать.
В небуття відпускаю я свою долю,
Хоч ніхто це не в праві рішать!
Ти любов'ю окутаний п'янко:
І внушаєш,що я вже твоя;
А я вільна,як птаха рання,
А я вірна лише віршам.
Не скажу я ні слова,тиха,
Й шепотіти не буду я;
Тільки вітер волосся колиха,
І мене забирає в поля.
Я залишусь одна,ненадовго,
Позабудьте мене,я молю,
Я хороню з віршами своїми
І дитинство,і юність мою.
02/02/2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416162
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.04.2013
автор: Аня Гаврилець