В народі кажуть: суперечка,
Якщо вона – не в ступі гречка,
Буває часом тим корисна,
Що приведе до нових істин.
…Засперечались раз до крику
Кінцівки «задні» чоловіка,
Що мав поважний вік і стан,
Можливо, ще й церковний сан.
Сказала Пра̀ва: "Я завжди права̀,
Іду ж бо я туди, куди воліє правда!"
А Ліва їй: "Ти лиш тому права̀,
Що є ще я, Лівиця!
Не будь мене – весь вік тобі крутиться,
По колу йти
Й до цілі не дійти,
Нічого в світі не добиться!"
Дискусію таку почула раптом... с…,
Зухвало ропнула для певності і ляку
Й таку промову завела:
"Ти, Ліва, – не права̀!
І Пра̀ва – не права̀!
Бо йдете ви туди, куди волію я.
Коли стою, – ви стоїте,
А сяду – висите,
Бовтаючись, немов сосиски.
А ля̀̀жу – лежитѐ̀
І грієте ви те,
Що має гріх ще від колиски".
Добро, дискусію цю "плідну"
Не чула Голова.
Її розважливі слова
Враз остудили б чвань амбітну
І циб, не в міру заповзятих,
Й володарки продуктів клятих...
Та не до того Голові,
Турботи в неї є свої:
Щось калорійного дістати,
Щоб твердо йти й нетвердо... спати.
Мораль цієї баєчки проста:
Які б у прі не чубились слова, –
Хто з ніг є пра̀ва, а яка – права̀, –
Вам не дійти до істини з хвоста.
Бо всьому суть, як кажуть,– Голова!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416172
Рубрика: Гумореска
дата надходження 06.04.2013
автор: Олекса Удайко