у мовчанні навзаєм одне величезне серце
виткане з недостатностей
сірих птахів тиші
у нього свій сад
там своя вишня
і кілька доріг з вузлуватими принципами
його старі рукавиці ніколи не зношуються
сорочка завжди чиста й випрасувана
обидва будинки-людинки
вже майже мотанки-ляльки
у мовчанні навзаєм ніколи нема взаємностей
тонни слів плодяться комашинням
на вікнах порожніх осель
де вчора горіло світло
мовчання навзаєм зрідка лише розмагнічується
об електрику голосу
воно настільки звикле
до грудня і холоду
що ніколи не вкривається ковдрою
у нього лише один літепний мінус
живе доти
допоки ти віриш в його
криптограму архівів
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416264
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.04.2013
автор: Нова Планета