У сині хмарки Ангелик вповився,
Приміряв наче сукню дощ весни.
А потім він до тебе лиш спустився
Розказувати найсолодші сни.
І личенько від смутку відтирає,
Шепоче:
-Черевички я куплю.
Цілує твоє личко,обнімає.
-Бо дуже,дуже я тебе люблю.
Піду з тобою завтра в магазини,
Не бійся-бо мене не проженуть.
Буду з тобою я усі години.
А потім полечу.Мене ж бо ждуть.
Бо треба десь сирітку пригорнути,
А потім полетіть до тих дітей,
Що встигли матері за них забути,
Чужими стали серед всіх людей.
Ти не сумуй.Коли мене ти кличеш-
Я завжди поруч,крильцята нові.
Ти бачиш їх?Я їх тобі позичу.
Бо ми з тобою рідні,не чужі.
Коли ти плачеш-сльози витираю,
Коли радієш-посміхаюсь я.
Ніколи я тебе не забуваю.
Ти найрідніша в світі і моя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416275
Рубрика: Присвячення
дата надходження 06.04.2013
автор: Відочка Вансель