Вже змотані клубками білі пасма
безвілля непритомної зими.
Однак, душа лишається підвласна
гіркій печалі. Марно, без вини
винить богів за вицвілі угіддя
опіслясніжних, виболених нив.
Наврочено весні сумне безпліддя
чи хтось на неміч, може, поробив?
Дрижить у небі сива поволока,
вернули журавлі давно, та ба...
Земля змарніло-сіра, голобока
весни чекає, а весна слаба...
(7.04.13)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416373
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.04.2013
автор: Леся Геник