Небо розломом,дощ глибою звиса,
І захлинається многостраждальная земля.
Напилась досхочу ,не поглинає,
Наблагодатная вода,що ллється,як з відра.
Змерзлий світанок, дощовий, холодний,
Розтулить очі ,сни скручує в клубок.
А вітер завива ,як пес голодний,
Крізь сутінкову імлу, до нитки змок.
Намоклі ноги,модниці без галош.
Й зонтам не врятувати мокрі плечі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416391
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.04.2013
автор: Вразлива