Кремпується квітень і хвилі гойдає,
мереживно сипле злоти́й горицвіт.
А ранком як ранком росою зникає.
Обійме дима́рик і гріє живіт.
Криї́вка темніша і знов до роботи,
ще треба до неба зігнати овець.
Змочити землицю не вперше, а вкотре
(бо скільки раз голкою крутиться швець?)
Ледь пташкою зірка покине дрімоту,
як вже пасовище кудрявих чека.
Їх квітень розгонить, дасть в волю свободи -
і знову у схованки, знов за димар.
кремпується - соромиться
криївка - темне місце
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416395
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 07.04.2013
автор: Ліна Біла