В мене є світ. Моє замкнуте коло.
Я – винахідник у ньому.
Жодна душа, як на мене, не може
Бути бодай трохи схожою.
Я маю світ. Мою власну фортецю,
Газ і напругу в розетці.
Є постачання води й трубопровід,
Але нема телефонів.
Інші світи – чи то зовсім далеко,
Чи обезлюднені, навіть, деякі.
Довгі, безмежні, відчутно глибокі.
Може вони одинокі?
Кожен, як риба, в своїм океані,
Перша і, мабуть, остання.
Хочеться друга, звернутись до нього,
Але не видно нікого.
___
Хочеться знати чиїсь осторогу.
Бути потрібним для когось.
Рідше за місяць спинятись за рогом,
Мати залежність від чогось.
Та якщо в світі немає нікого,
Я розмовлятиму з Богом.
2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416516
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.04.2013
автор: Митрик Безкровний