Мені насправді дуже шкода,
Що ми будуємо ці стіни,
Роль не грає пафос й врода,
Ми звикли бачити руїни.
Ми завжди боїмось невдачі,
Не зрозуміє хтось когось,
У всіх стосунках є віддачі,
В минулому щось не збулось.
Чи можна жити так надалі,
Ховаючи усе під маску?
Бо зараз я в пустому залі,
І досі вірю в нашу казку.
http://vk.com/public43561212
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416531
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.04.2013
автор: Наталія Шафран