Прокинулась у гіллі верболозів,
Сховалася в туманній простоті,
Від вранішніх уже німих морозів,
Що загубили дар свій в пустоті.
Зустрілася із сонячним промінням,
Примружилась від блиску у очах.
Минула вічність, а її терпіння
На крилах носить досі вірний птах.
Родилася в сузір’ї Прометея,
Згубилася у верховинах гір.
Її енергії позаздрить навіть фея,
За неї тратимуть мільйонів сотні лір.
То хто ж вона? Богиня? Відьма? Звір?
Із чого створене єство її прозоре?
Вона – життя, що ма далекий зір,
А ймення їй – Природа неозора.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416575
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.04.2013
автор: Наталя Затишна