Свобода жінки, упокореної в раму
Із портрета я рвусь відчайдушно,
За любов заплатила подушне.
Мене рама впокорює, давить,
Звабне щастя просторами манить.
Я, мій Майстре, виходжу за рамки,
Відчиняю свободи фіранку.
Вивільняюсь, щоб в небо злетіти!
Яке щастя - від вітру хмеліти!
Скільки ж простору тут, в високості!
Прилечу до вас якось у гості.
От і все, і закінчена драма -
Мироточить всамітнена рама...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416589
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 08.04.2013
автор: Лариса Журенкова