Колись було...
І знову буде...
Це теореми, всі одні!.
Душа вмирає.... оживає знову...
Але,це інше амплуа.
Глухий....порок чи карма???
А чи потрібен йому слух???....
Він чує більше все,
За мене з вами...
Молитва....
То велика сутність німоти!!!...
Душа кричить-уста замками.
Чи владна ніч узріти світ???....
Та сліпота видюща...,
Через Душу із думками
А зрячий сліпне,
В темноті Душі?....
Монах все разом,об"єднавши,
В молитвах і сльозах за нас,
За світ..., такий він непорушний!!!...
І Фенікс всім здається зрушить...
Та ні........
Пришестя не в його ту честь....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416604
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 08.04.2013
автор: Плискас Нина