Бабуся від душі цілує руку,
священнику, який тримає хрест,
в надії, чуючи, церковні звуки,
чекає у житті свій благовіст.
Та мудрістю обріс оцей священник:
на сповідь, що на захист люди йдуть
і показавши душу, як щоденник,
ми думаєм про легкий, світлий путь.
Гріхи всі, людські очі не побачать,
які осіли в нього на плечах,
та для народу це - ніщо не значить:
можливо, смуток догорить в свічах?.....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416671
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.04.2013
автор: Кошкина