[i]Заспіваймо пісню веселеньку[/i]
на блатний мотив без лишніх слів.
Українців біля влади жменька,
та зате багато москалів.
Так бувало і не раз ще буде,
тільки от не з нами, хоч заплач.
Гондурасці випендрились в люди
і ніхто не каже нам, –[i] пробач.[/i]
Це є школа всім давно відома,
у якій «розводять котенят».
В пацанів не всі сьогодні дома.
В залах Ради – танці у дівчат.
Дами вибирають кавалерів.
Гонорові пані пруть вперед –
на фуршети для пенсіонерів,
крок назад і в туалет.
Спікер каже, –[i] не вертіть кормою,
ви ж не бригантини на ходу.
Хоч в Росію стали чередою,
я вас у Європу поведу.[/i]
Тушка з брюшком, не партачте танець.
Це не –[i] Будьмо! Гей![/i] –на брудершафт.
Треба стати ближче до начальниць –
крок вперед і два назад.
Кавалери не в своїй тарілці.
Та який упертий це народ!
Все тупцюють на одному місці –
крок назад і – поворот.
Комуністів треба зрозуміти.
У офшорах їм життя не мед.
Можна тільки крок один зробити –
крок наліво і вперед.
Треба обслужити регіони,
де нема джигітів у дівчат.
[i]У буфеті зробимо закони,[/i] –
крок вперед і два назад.
Яня й Сіма, поможіть сирітці,
покладіть бюджетик у суму.
Всіх щенят не втопите у річці,
бо народ голодний – не Муму.
Все проходить. Все колись минає.
Вже й прем’єр у гречку відходив.
Та коли «покращень» все немає,
він таки щасливий, щоб я жив.
Це є школа нациків-ординців
з почерком партійних вчителів.
Невеличка жменька українців
тут екзаменує москалів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416689
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 08.04.2013
автор: I.Teрен