Мелодія для пісні № 57 (горлиця, Олекса Удайко)

горлиця

 Ще  такої  весни  не  було!  

Повівають  весняні  вітри,
Повертаються  в  край  мій  лелеки,
Серцем  чую,  повернешся  й  ти,
Край  залишиш  чужий  і  далекий.

       Радощів,  любощів,  сонячних  споминів
       в  хаті  шуміло  мов  гай,
       Веснонько  красная,    ти  стільки  променів
       Внесла,  хоч  в  жмені  збирай!  

І  поллютяся  із  серця  пісні,
Поцілунки,  обійми,  вітання.
Ще  не  було  такої  весни,
Щоб  весна  поховала  прощання!  

       Родичі  зійдуться  ,  гамірним  звичаєм
       Чаші  піднімуть  -  Вітай!  
       Скотяться  каменем  роки  із  відчаєм,
       Рідна  земля  -  Оце  рай!  

=====================

   Олекса  Удайко  

         Леліяти  Любов

 Як  хотілось  леліять  Любов  –  
 Квітчану  стежину  у  рай  доглядать,
 Як  хотілось  в  коханні  обнов  -
 Щось  потаємне,  як  рай,  обізнать…

         Приспів:

       Добрий  свій  чин  милостивий  Всевишній
       Дарує  в  наступних  життях,  
       Боюсь  –  наші  душі  цнотливі,  безгрішні
       В  Галактичних  заблудять  стежках…


 Як  хотілось  садок  посадить,
 І  чорнобривці  в  саду  поливать...
 То  була  б  нам  щасливая  мить  –  
 І  небесна,  й  земна  благодать.  

 В  нашім  раї  нам  любо  жилось  би
 Серед  квіту,  шаноби,  любові  і  трав,
 Та  чомусь  наші  мольби  і  просьби
 Господь  в  своє  серце  іще  не  ввібрав…

 Не  вертається  наша  любов,
 Бо  в  річку  одну  два  разú  не  ступить!
 Лиш  у  пам’яті  відблиск  розмов:  
 Неповторна,  жадана  і  рідкісна  мить!


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416834
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.04.2013
автор: Віктор Ох