Знову клапаном стиснуто в скронях
думки.
Я не я, і ніколи, мабуть,
вже не буду.
Я не буду леліяти Ваше ім’я
й не тулитиму ліків до вуст
від простуди.
Я сміюся, і плачу, і знову клянусь,
що не буду тією,
яка завинила.
Я – не Ви, я сюди більше не повернусь,
бо душа є жива,
а у неї є крила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416898
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.04.2013
автор: Єва Августинова