Я все його шукаю…
Шукаю власне серце.
Лечу до небокраю,
Пірнаю у озерце…
Митарствую-блукаю
Дібровами, полями…
А в полудень розмаю –
Духмяними садками…
Не баловство дитяче
Його з грудей зманило,
Воно невтішне плаче
В тюрмі моєї сили…
…Тож якось, давши волю,
Дозволила летіти,
Щоб пошукало долю,
Щоб напилося літа…
Тепер знайти несила…
Мабуть, шукати марно.
То в пущах, то на схилах,
То на високих хмарах
Аукає, сміється,
Коли мене побачить.
На відстані заб’ється
І знов давай дивачить…
Ох! Серце несмиренне!
Ой, невловима пташко!
Вертайся вже до мене,
Бо й так у світі важко…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416978
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.04.2013
автор: Катерина Шульга