На пам'ять час нанизує поразки ( Лілія Ніколаєнко).
Уперто відвернуся й не почую,
Як гнівно стукаєш у серце ти.
Вже вкотре цю поразку не візьму я,
Не місце їй в разках моїх , прости.
О, пам'яте, ти зглянься, не просися.
Сховай, як кажуть, голову в пісок.
А час у відстань в росах заросився…
Була стежина … перетнув місток
Й пекельним болем скам'янів у груду.
І вже тебе, мене і нас нема…
Остання мить у спогадах – і буде
Відрізком часу - порожнечі тьма.
То що ж в любові зміряла поразка?
Чи ж я для битви… душу простягла.
Ти не приходь з минулого, будь ласка,
Й забуду я навіщо там була.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417041
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.04.2013
автор: Тетяна Луківська