Вона приходить – тихо й непомітно,
Неначе легіт бавиться між віт, –
Така тремка, сяйлива і тендітна,
Немовби зайчик – сонячний привіт.
Вона приходить. Стиха щось шепоче,
Кладе долоню теплу на чоло –
І гріє словом. Тільки серце хоче,
Щоб рідне це тепло твоїм було.
Вона приходить – звечора чи зрання –
Й то суму нажене, то звеселя,
І повнить серце чарами кохання...
Та це – не ти. Це – тільки тінь твоя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417154
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.04.2013
автор: Василь Задорожний