Спалахне іскоркою життя та й згасне вмить , не встигши бодай
обігрітися теплом того спалаху.
Життя (- це біль душі і тіла,
що не стихає ні на мить)
Летить , вирує і клекоче
Та добру половину спить.
Коли не спить- до чогось прагне.
Це і природне , і людське...
Велике, мізерне й нікчемне
(у більшості своїй пусте) .
***
Зникне біль ...
Збайдужіє душа ...
Полетять хвилювання у світ
Над землею і в небеса.
Наблукавшись по світу доволі
Засумують за мною вони...
Де знайти ще такий притулок,
Щоб ласкав їх, як милі сни.
***
Час не зупиниться ніколи
Тектиме рік у рік ...
Цвістиме мак у дикім полі
Життю буде кінець і пік...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417228
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.04.2013
автор: Шпаківський Петро