Гнів. Ненависть. До матері і до вітчима. Бажання помсти. Помститись? Чи не помститись? Кляті ці питання не дають мені спокою. А, може, іскупатись? В тих самих водах, де своє життя скінчив Егей? Егеееей? Чи є хтось тут?
Вітер гримає шибкою. О, ця історія. вона повториться іще не раз. І як трагедія, і в формі фарсу. Через багато років жінка знову зрадить свого чоловіка і з вбивцею його на на ложе зійде. Боса, не в тих самих мештах, що за труною чоловіка йшла в сльозах, подібна на Ніоби. Жінки...Нікчемність - ваше друге ім'я.
Я вирішив. Убити. Обох і вже! Негайно. А де ж мій Дюрандаль чи кладєнєц? а, точно я ж встромив його у камінь тепер дістати ніхто не в силі, як, втім і я.
Тим краще. Я списом вб'ю його.
Орест заходить до кімнати Клітемнестри та Егісфа, довго трясе списом і встромляє його в груди підлого вітчима.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417329
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.04.2013
автор: Рахунок