А так хотілося тобі дограти,
Оту мелодію кохання,
Але ти не дослухала, сказати
Я теж незміг прохання.
Лиш зупинився в диссонансі,
А може так і треба?
Навіщо ті сумні каданси?
Якщо іх не почує небо.
Якщо іх не почують квіти
І всі земні і неземні створіння
Мені вже і не треба світу
Вже і не треба дири той буріння,
Життевоі дири. Без волі й слова.
Бери й копай!
Якщо не можешь свого,
Кохання ти знайти, копай що сили!
І згодом ти пізнаешь того,
Хто буде поруч із тобою ристи.
Оту діру, завдання.
Тоді ти й зрозуміешь.
Ото і є твоє кохання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417376
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.04.2013
автор: Ян Вітер