Сумно. Дуже сумно.
Про дощі писав вже –
Типу – хничуть часто й щастя в них нема.
А вода – і румбу,
Й сальсу під Adagio –
То лише здається, що вона – німа.
І весна – в чоботях,
Вкутана по вуха
Плаче. Хай і плаче – щастя є слабким!
Я ішов з роботи,
Мимохіть заслухавсь.
Злився якось в зливу, в звуки гомінкі.
Сумно? Мабуть, сумно…
А прийду до тями –
От же щастя, поряд, не кричи – отож!
По калюжам лупить –
Соплі – пузирями…
Видно, ще дитина – той весняний дощ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417404
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.04.2013
автор: Кот Єльпітіфор