По життєвій стежині іду ,
Мов в дрімучому лісі блукаю.
Серед мряки,розпуки ,незгод
Одне згадую я,інше я забуваю.
У дрімучому лісі іду .
Не злякаюсь ні тигра,ні лева.
Мені сонячний зайчик цілує щоку.
Знаю,ти в мене є, і я - королева!
Не злякаюсь ні тигра,ні лева.Іду.
І нехай в небуття кануть зими і весни,
Мені літо пошле благодать -
Я зустрінусь з тобою й воскресну.
І нехай в небуття кануть зими і весни,іду,
А назустріч зрадлива теплінь березнева.
Мені сонячний зайчик цілує щоку ,
Знаю,ти в мене є ,і я - королева !
А назустріч зрадлива теплінь березнева,іду,
Хоч земля із - під ніг утікає ,
Обіпруся я міцно на руку твою
І недоля мене не зламає .
Хоч земля із - під ніг утікає , іду,
Хоч шумлять моторошно столітні дерева,
Мені сонячний зайчик цілує щоку ,
Знаю,ти в мене є , і я - королева !
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417430
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.04.2013
автор: Ольга Струтинська