Так обожнюю дивитися на вогонь,
Разом з ним згоряє усе зле і погане
Не відчувати навіть власних долонь
Коли тебе знову вдесяте не стане.
А він горить завжди і повсюди
Спалює власним тілом усі ті листи,
Які надсилають чи отримують люди
Життя, від якого неможливо втекти.
А воно в нас одне, втекти значить вмерти,
Віддати, як кажуть, Богові душу,
І мало хто може наважитись стерти,
Забути, втопити ту долю-вельможу
Я бачив це все, я був в тих місцях
Де люди щасливі, де вміють любити
Але я був у краю, де живуть на ножах
І ладні за слово один одного вбити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417664
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.04.2013
автор: Сонячний