О Боже, бачив дивний сон, - з асфальту сонечко зоріло.
Відкрили очки пелюстки і на асфальті потепліло...
То від краси розтав бетон, - туди на землю сонце сіло.
Розкинув рученьки бутон, щоби на дворі проясніло.
В легенях лоскотом озон, - затьмарив розум захмеліло.
Став на коліна залюбки, і цілував їх очманіло.
Серденька бились в унісон, - з бетону диво пломеніло.
Моливсь, як в церкві до ікон, свічею сонечко горіло.
Пробіг платформою неон, - упав кульбабками по схилу.
То жовті чудо - квіточки, порозбігались яснокрилі.
Злетіла яв в чарівний сон, - у грудях досі струменіло.
Світився в променях перон, надворі тихо вечоріло...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417772
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 12.04.2013
автор: Дід Миколай