Щось шепотіла біля ганку абрикоса,
Із неба воду п”ючи досхочу.
Куйовдив вітер довжелезні пасма – коси
Веселого весняного дощу.
Світило в піжмурки погралося, за тином
Сховалося. Й заснуло раптом там.
А дощ сміявся, не вщухав. Ще дужче линув: -
Я вам до завтра сонця не віддам!
Нехай іде тій абрикосі він на радість. –
Льє дощ. А ми… Два келишки – в руках.
П”ємо маленькими ковтками, не відразу.
І ти туркочеш, лагідний мій птах.
А дощ малює щось своє на темній шибці
Й біжить до ранку, тихий, навпростець.
І вечір теплий награває нам на скрипці
Мелодію закоханих сердець.
Ілюстрація - власний малюнок аквареллю на бересті "Пташка під дощем"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417806
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.04.2013
автор: Ліоліна