Розірвався снаряд серед тихої літньої ночі...
Хтось молився в тиші, хтось востаннє поглянув на світ,
хтось ридав як маля, а хтось вірив у зорі пророчі...
Я в окопі лежав й безіменний писав заповіт...
"Поховайте мене на дніпрових розірваних схилах,
не лишіть просто неба, востаннє вас браття прошу..."
Та вже сотню віків спочиваєм у братських могилах,
що титаном стоїть в оповитому смертю яру.
Не вернувся в життя я з останнього лютого бою...
Не один я поліг, нас мільйони до вас не прийшло...
І навіщо тепер нам посмертно дарують "Героя",
якщо нас вже нема, мов ніколи війни не було?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417833
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.04.2013
автор: Таня Сугай