***

По  щоці  струменіла  холодна,  як  небо  сльоза.
На  столі  висихає  розлита  ще  з  вечора  кава.
Обірвалась  в  душі  одинока  надії  струна...
Ти  пішов  в  забуття,  твоя  гордість  кричить  тобі:"браво".

Ну  а  серце  мовчить.  Оповила  мене  тишина,
тільки  схлипне  зненацька  розбита,  знівечена  доля...
Ми  літали  у  снах,  нас  манила  німа  вишина,
та  обрізала  крила  розпуки  й  неправди  неволя.

В  круговерті  життя,  я  у  слід  подивлюся  тобі
вже  розсіялась  віра,  розбито,усе,  що  ми  мали...
Комусь  сонце  любові  і  досі  зорить  на  путі,
ну  а  нам  залишились  далекі,  химерні  примари.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417836
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.04.2013
автор: Таня Сугай