Тоненька постать і струнка фігура:
Одна з красунь серед античних дів!
З таких ліпили в давнину скульптури,
І ставили рядком поміж богів.
Посмішка – природна і дівоча!
Вона мов сяйвом сонця мерехтить,
Її брунатні, з іскоркою, очі?
Пром́інять щиру радість, дружній сміх.
Ще кілька слів скажу я про волосся -
Мов водоспад, що падає з гори.
Такі в неї розкішні, довгі коси,
Що хочеться їх миттю заплести.
Така у Роксолани дивна врода,
Поезії невже ж вона не варта?
Та місце їй - у стінах Парфенону,
Щоб поруч з Афродітою стояти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417850
Рубрика: Портретна поезія
дата надходження 12.04.2013
автор: Анастасія Калатур