́́Лежить Совість на дорозі
І піднятися не в змозі.
На дорогу вітер дме,
Ніхто Совість не візьме.
Йде повз неї президент,
Тягне свиту, реманент.
Ледь об Совість не спіткнувся,
Аж куди ішов забувся,
Каже:"Совість, ти чия?".
"Вітю, точно не твоя".
Президент махнув рукою:
"Лежи тута, чорт з тобою!"
І пішов собі у Раду,
Все привести там до ладу.
Лежить Совість бідна, плаче,
Тут прем'єр до неї скаче.
Совість:"Я не продаюся
І тебе я не боюся!"
Баче, він не розуміє,
Розмовляти теж не вміє.
"Йді от сюда, кравасіся,
Погуляй собі у лісі!"
Трішки Коля помовчав
І таке її сказав:
"В тобі нєту вже партєби,
В Раді лучче всім без тєбе"
Разок-другий шмарканув,
В Раду стежкою майнув.
Йде позв неї Вася-мент,
Гроші тягне в парламе'нт.
Пузо більше за мішок.
Совість баче - в неї шок!
"Нащо, Васю, ти накрав
Й у мішок усе поклав?
Знаєш - гроші не твої,
Крадуть в люду шахраї!"
Він на Совість подивився,
Сів, бо трохи заморився
Й каже: "Цур, та замовчи!
Ти міліцію не вчи!
Де ж інакше грошей взяти?"
"Можна чесно працювати!"
Вася так зареготав,
Ледь на пузо не упав:
"Жартувати вже навчись!"
Й пішов далі, сміючись.
Лежить Совість на дорозі
І піднятися не в змозі.
Якщо Совість ви знайдете,
То собі її візьмете?
© Наталя Тризуб
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417917
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.04.2013
автор: Наталя Тризуб