Ми слухали Бітлів, ми були в нірвані.
Ми їхали знову на черговий фест
На нас були сині джинси порвані,
І всім ми показували знайомий жест.
Ми були як світло у темному лісі
Ми брали усе, що давав нам цей світ.
Я знову читав, що в твоєму волоссі
Заплутались промені незнаючі алфавіт.
Я лежав на траві, ти була біля мене,
Росказувала знов про безсмертя богів
А я відповідав: "Іди маленька до мене".
Клав руки на стегна, вбивав комарів.
Ми знали ті схеми, були знайомі з законами
Які довзоляли разом бути нам.
Ми були один для одного клонами,
Віддавав перевагу тільки твоїм рукам.
Бо руки твої, ніжніші за шовк
Хай тільки згадаю, мурашки по тілі
Я знову помер, я знову замовк,
Сміюся з тих банків які збанкрутіли.
Вони не сплатили податку за сон,
І доля із ними сама розібралась,
А наші серця бились в унісон
Тому, що до мене ти адаптувалась.
І от в нас на спинах порвались футболки
Ноги уже ледь торкались землі
В нас виросли крила, мрії стали як голки,
Ми піднімались наверх, слідами крові.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418021
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.04.2013
автор: Сонячний