Без відповіді

У  збанку  -  на  дні  молока,
Та  сонце  пече  полудневе
І  крапля,  солодка  така,
Гірчить.  І  натомлене  мрево
У  мізках  випалює  шрам  -
Не  бачиш  і  майже  не  чуєш,
Як,  вплівши  язик  у  бедлам,
Вже  й  сам  гіркотою  нуртуєш
У  серце  чуже,  а  воно
Солодким  надоєм  до  краю
Наповнене  ще,  бо  вікно
Його  полудневе  не  знає
Ні  ранку,  ні  сутінків,  бо
Згодоване  буде  теляті,
Котре  віднедавна,  було,
Іззовні  побачило  матір...
У  чому  ж  біда,  ся  біда:
Як  старше,  то  мусе  квасніти?
Якщо  не  йорданська  вода,
То  мусе  гірчити,  ядіти
І  мревом  непізнаних  мук
Блудити  довкола  кошари,
Де  вим'я  невмілості  рук
Боїться,  як  згіршої  кари?!
Чи  мо`,  полуднева  жага
Така  невгамовно  палюча,
Що  й  слова  найлегша  вага
Найважчими  тюками  в'ючить?..
Хіба  одповість  небу  хто:
Чому  не  поживна  терпінням
Душа?  І  у  збанку,  де  дно,
Так  часто  прогіркле  сумління...
(13.04.13)



адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418041
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.04.2013
автор: Леся Геник