[i]Ти завжди була частинкою мене. – Мама[/i].
Ти пробач мені, крихітко, що не надмір тебе хочу,
Що брешу нам обом, ніби гіршими, зайвими є
На землі я і ти. Що ховаю знебарвлені очі,
Відчуваючи щось ненароджене, та вже моє.
Ти прости мені. Просто чиєюсь я бути не звикла.
Я не встигну наш збочений світ довести до ладу:
Насаджати дерев, підпиляти перевертням ікла…
Що як я, несучи на руках тебе, раптом впаду?
Замість чарів в мені порожнеча, до хрускоту згусла,
Та ще й острах бридким черв’яком до кишені заліз.
Якщо чесно, маленька, то мати твоя - боягузка.
Не за себе, повір, я за тебе боюся до сліз.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418195
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.04.2013
автор: Опівнічниця