Все більше спогадів і менше сподівань.
І на чолі утрат сліди глибокі.
А серце плаче, плаче від страждань
Неначе жить на світі цім уже не хоче.
А це все були прокляті слова
Що біль донесли, моїми устами.
За те, що в кращі дні свого життя
По рукаві тече сумна сльоза!
Пробач, що я такий як всі
Що засмутив, а потім вибачаюсь.
Пробач, що знову на серці знову рани краю.
Пробач, але ти просто знай, що я тебе кохаю!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418263
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.04.2013
автор: Pasia