Сон - це найприємніша хвороба,
Якою вона могла заразити мене.
Мені снилася палуба, море і Куба,
Все те, що ніколи більше не мине.
В снах бачив Карпати і зоряний простір,
Де ми пили глінтвейн, були вкриті пледом,
Вірші мої давно вже втратили розмір,
Писалися швидко, текли липовим медом.
І ті пазли які я випадково розсипав,
Були лиш частинками твоєї душі,
Тоді у собі я вперше нащупав
Фрази великих і черстві біляші.
У мене всього один спосіб бачити,
У неї ж в наявності сто способів чути,
Я досі не знав, як долі віддячити
За те, що довзолила подих відчути.
Та суміш повітря її слів і свободи
Живила мене, давала натхнення,
Плани мої, це соціальні відходи
З яких фабрики роблять вишневе варення.
А по мотивах тих снів, я зніматиму фільм
В якому зроблю її головним персонажем
Де буде фігуруючим совість, не біль,
А твори мої будуть її макіяжем.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418266
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.04.2013
автор: Сонячний