Ми зорі ловили в старе диряве відро,
А потім збирали до своїх кишень
Несли їх в якесь забуте Богом бюро,
Де отримували знову свіжу мігрень.
Тим часом Місяць подав в розшук на нас,
За вкрадене світло з його власних небес.
Ми знову спустошили столітній запас
Який вперто збирав одноденний прогрес.
Ми як Боні і Клайд, ми знов стали вищі
На сходинках власного розвитку мук,
А горе та сум лежать на кладовищі,
Тому що ми вбили їх як набридливих мух.
І ми зараз разом, ми любимо тишу
Вона нам наспівує Пола МакКартні
Я щастя ловлю як польову мишу
Яка завелася у місцевій книгарні.
Вона з'їла всі книги, журнали, брошурки
Які ми так довго ночами писали,
Вони про життя і про наші стосунки
Ми знову будильник на "сім" не поклали.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418514
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.04.2013
автор: Сонячний