Закрию очі, закричу
Розкрию руки, полечу
Вдихну повітря і заплачу
Повірить серце у невдачу.
Залишусь я на самоті
І не почую слів твоїх
Тремтітиме моя душа
Впаде з зінниці мов роса – сльоза
Не буде посмішки і щастя
І світ весь стане як прокляття.
Повсюди біль, страждання, сльози
Довкола прірва,буря, грози.
А ти одна стоїш
Нікому не потрібна..
Де ті хто обіцяв любити?
Ті хто клялись,
Що їм без тебе важко жити?
Тепер ти зрозуміла, що сама
Дарма ти вірила у чудеса.
Та пам’ятай, що це життя!
І тут повсюди боротьба!
Так ти сама, але ж ти зможеш!
Пройдеш крізь бруд і витреш сльози,
Докажеш світу, що жива
Не вмерла ще твоя душа.
Пройде гроза і стихне буря
засяє сонце із-за хмар
Заллє промінням все довкола
І попрямуєш ти туди
Де не буває горя.
Не знаю, може це лише слова,
Та все таки надіюсь правда.
І десь там в далині
Не дивлячись на перешкоди
Відчуємо ми щастя дух
І радість від свободи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418641
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.04.2013
автор: *Мар`яна*