От так завжди – ніби все нормально,
А ти мене – то теплом, то льодом!
Запам’ятовувать візуально
Я не навчивсь. Може, трохи згодом.
І я мовчав. Мовчав, що є сили –
Ігнор сильніше за «навкулачки».
А він росте, хоч ми й не садили –
Коріння камінь руйнує, бачиш?
Ще трохи – й вкриється наше щастя
Барвінком, що встеляє могили.
Давай робити щось з цим контрастом,
Бо душ корисний лише для тіла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418725
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.04.2013
автор: Кот Єльпітіфор