Лине крик душі у небеса –
В голуба молитва обернулась...
Донесе на крилах він слова,
Що людина врешті схаменулась.
Бог почує, благодать пошле,
В нагороду за усі спокути,
І душа вже вкотре оживе,
І відмовиться від солоду отрути.
Труять душі вчинки без думок,
А сонлива лінь заплутує в неволі.
Закриваємо серця ми на замок,
І нема нам діла до своєї долі.
Та в якийсь момент душа кайдани рве,
На добро вона дана людині,
І душа в Творця терпіння зве,
Витрачаючи на крик свої останні сили.
Часом сили треба для боротьби
Із собою, щоб змінити долю...
Господи, ти все прости, прости!
Й душу з тілом відпусти на волю.
Лине крик душі у небеса –
Так завжди буває, коли важко...
І несе душа в собі слова
Про які сказати людям тяжко.. 06.11.2010
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418732
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.04.2013
автор: Яна Бім