Гуляти по небі, це щось надзвичайне
Ти бачиш усіх, відчуваєш їх тілом.
Проводиш лекції про просте і банальне
І робиш це неперевершено та вміло.
Ти розповідаєш про вірші і прозу,
Доносиш до вух усіх слухачів
Казку моралі, воскресшу з морозу
Запроваджуєш правила для викладачів.
І сидиш наодинці у себе в будинку,
Підкидаєш дрова в старенький камін.
Пестиш, оберігаєш ту маленьку перлинку,
Яка не хоче злізати із твоїх колін.
Вона любить тебе, та білосніжна перлина,
Яку називаєш ти власною совістю
Проте вона тане, вона ж як людина
І ти рятуєш її залізною скромністю.
Без неї ніхто ти, просто істота
Якій дорога закрита в країну ілюзій,
Ти будеш як огидна, нещасна мерзота
Тому давай обійдемся без дешевих прелюдій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418752
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.04.2013
автор: Сонячний