Знов повернись або приснись,
Пройшовши крізь сніги та зливи,
Пообіцяй так, як колись,
Що все життя буде щасливе
Те, що пройшли,- згадай, не руш,
І не стирай таке величне,
Хоч різні амплітуди душ
Те коливання злетів- зичне!
Повір, давно минув наш час,
Де перші до кохання кроки
Та теплий вогник теж не згас,
Що спалахнув в юнацькі роки
Палає ніжним почуттям,
Не дивлячись, що вік так плине,
У мрії кличе до життя,
Де пісня лебедина лине
Та крає серце недарма,
Бо нам не посміхнулась доля,
Коли кидала жартома
Камінням розбрату до болю…
Тож розлетілись, як пташки
У невідомий світ далекий
І через броди йшли важкі
Туди, де гнізда в’ють лелеки
Подібні - збудували ми,
Чомусь у зовсім інших парах,
З цим увійшли у брід зими,
Думки сховавши десь у хмарах…
Бо ті дороги не зійшлись,-
Такий вже знак землі і неба…
Прийде повернення колись,
Стрічання нам тепер ще треба?!
Можливо ним вернути світ,
Де квітка першого кохання,
Знайти загублений вже слід
Через багато літ чекання…
15.04.2013р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418797
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.04.2013
автор: Єгорова Олена Михайлівна