Про втрати

Коли  мені  було  років  7-8,  дядько  подарував  мені  книжку  про  футбол.  Гарну  велику  книжку  з  багатьма  фотографіями  та  статтями.  Футболом  я  не  дуже  захоплювався,  тож  погортавши  її  декілька  разів,  так  і  залишив  на  столі.  Лежала  вона  там  до  тих  пір,  поки  її  не  побачив  хтось  із  друзів.  І  захотів  виміняти.  Довгі  переговори  про  те,  щоб  помінятись  на  щось,  ні  до  чого  не  приводили.  Бо  чогось  вартого  заміни  мені  не  давали,  а  книжку  віддавати  було  шкода.    Так  було  до  тих  пір,  поки  хтось  не  запропонував  мені  поміняти  на  майже  нову  запальничку  всього  лише  одне  фото,  вирізане  з  книжки.  Лише  одне  фото.  Я  засумнівався.  Ну  що  буде,  як  вирізати  з  книжки  одне  фото.  Книжка  ж  товста.  І  фотографій  в  ній  багато…  А  з  запальничками  якось  тоді  важкувато  було,  особливо  у  дітей.  І  я  не  встояв.  Ножиці,  хвилина  часу  –  і  ось  він,  щасливий  власник  майже  нової  запальнички.  Лише  одна  фотографія…
Але  від  того  потік  заманливих  пропозицій  лише  збільшився.  І  я  не  міг  вже  з  ними  нічого  вдіяти.  Якісь  пістолети,  пістони,  жувальні  гумки,  значки    та  ручки  хлинули  до  мене  потоком.  Я  почувався  власником  чекової  книжки,  багатим  і  поважним.  Ножиці,  хвилина  часу  –  і  Пеле  назавжди  покидав  історію  світового  футболу.  Зі  сторінок  поволі  щезали  Марадона,  Блохін,  Бишовець,  залишаючи  по  собі  лише  рівненькі  квадрати  дірок  на  папері.  Ще  лише  одна  фотографія…
Як  і  майже  кожна  авантюра,  ця  також  завершилась  банкрутством.  Фотографії  скінчились.  Книжка  перетворилась  на  пошматовану  купу  паперу.  Мотлох,  який  я  наміняв,  дуже  скоро  розгубився,    поламався,  а  то  й  був  просто  викинутий.
З  тих  пір  пройшло  вже  досить  багато  років.  Я  так  і  не  став  запеклим  футбольним  вболівальником.  За  цей  час  в  мене  було  багато  втрат.  Деякі  з  них  були  важкі,  деякі  так  собі,  прохідні,  забувались  через  день-два.  Якісь  втрати  були  матеріального  плану,  якісь  душевні.  Багато  з  них  було  навіть  смішні.  Більшість  з  них  вже  забулась,  загубилась  десь  далеко  в  пам’яті,  не  зразу  й  згадаєш.  Та  й  вряд  чи  будеш  згадувати.  Але  та  дитяча  пошматована  книжка  згадується  мені  до  цих  пір.  Історія  світового  футболу  розміняна  на  дріб’язковий  непотріб…  Лише  одна  фотографія…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418838
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.04.2013
автор: stroi