Ти просила упіймати сонце
За окраєць теплого проміння.
Відповів тобі – це справжній нонсенс,
Я не маю щучого веління!
А ти нахмурилась з самого ранку –
Такий твій спосіб свого досягати.
Та бовкнув я на твою забаганку,
Що можу тільки облизня впіймати.
Ти цілий день крутила носом вдома,
Бо не схотів тобі я догодити.
І вже під вечір, коли брала втома, –
Зметикував, що слід мені зробити.
Я упіймав тебе за твою руку,
Назвавши "сонцем моїм променистим" –
І перестала ти вдавати злюку,
Побачивши в руках моїх намисто..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418874
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.04.2013
автор: Олександр Яворський