. [color="#ff00d9"][i]Нет одиночества страшнее, чем одиночество в толпе... (Едгар Алан По)[/i][/color]
Я у світі оцім одинокий...
Серед тисяч машин - пустота.
Я іду... Та не впевнені кроки...
Убиває самотність ота...
Убиває... та їй не зламати
Мою душу, думок і ідей.
Я всміхаюся всім... Мене мати
вчить завжди поважати нещасних людей.
Я іду... А на зустріч мені
йдуть мільйони звичайних облич.
Вони теж одинокі, безмежно сумні,
їхні мрії й думки - темна ніч.
Я іду, бо немає назад вороття.
Я іду, у душі сподіваюсь на диво.
Тільки раз маю змогу прожить це життя,
тож прожити я хочу правдиво.
Одинокий у світі, але не звертаю
Я уваги на сірі обличчя і час.
Де скінчиться стежина моя - сам не знаю,
але йду... Одинокий, як й кожен із нас...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418906
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 16.04.2013
автор: Дід Михалич