Без сну пів ночі, серце прихопило.
Кадри про далі, мов кіно, біжать.
Кімнату взором тужним обхопила.
Ще ж я не хочу світ цей покидать.
Кріплюсь щосили. Трохи відпускає.
Безмежно рада, що позаду біль.
Творцю життя довіривши, лягаю.
Сон суне, мов на землю заметіль.
А зранку ще слабка, немов примара
Встаю, іду до праці – це закон.
І мию душу. Була ж за щось кара!
Щаслива, що ще не армагедон.
Птахами мрії, задуми злітають,
Ховаються за гори,за моря.
І думи вічний біг наздоганяють:
- Хай буде так, як є, аби жива.
Березень, 2013 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418920
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.04.2013
автор: Крилата (Любов Пікас)